Київська школа девелопменту (KSD) продовжує серію матеріалів про сучасну архітектуру українських міст – як систему рішень, що формує міське середовище та створює довгострокову цінність територій.
Дніпро має великий масштаб, індустріальну основу та сильну підприємницьку культуру. Його головний просторовий ресурс – річка, а рушій розвитку – прагматичний запит на нове.
Місто, попри близькість до фронту, продовжує формувати власну ідентичність тут і зараз: через новий девелопмент, переосмислення набережної, реновацію промислових територій та створення громадських просторів.
Ця архітектура прагматична за своєю природою: вона безпосередньо пов’язана з економікою міста, конкурентоспроможністю територій і якістю повсякденного життя. Нові об’єкти тут працюють не лише як будівлі, а як інструменти зміни міського середовища. Проте головну увагу ми хочемо приділити не окремим будівлям, а громадським просторам Дніпра та роботі з берегом річки, що можуть слугувати прикладом для інших міст України.
Це добірка проєктів від KSD та архітектора-практика Романа Сляднєва, що найточніше відображають цю модель розвитку.
CLUST SPACE
Це інноваційне укриття-коворкінг на території Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, яке у 2025 році отримало Red Dot Design Award у категорії Interior Architecture & InteriorDesign.
Цей проєкт – маніфест того, як безпека перестає бути «функцією підвалу» і стає частиною освітнього дизайну. Тут ми бачимо перехід від типології «сховища» до «хабу подвійного призначення». Архітектори не просто пофарбували стіни, вони розв'язали проблему тривалого перебування в замкненому просторі через світлові сценарії та акустику.
Площа проєкту становить 550 м², а простір розрахований на 350 осіб. Це другий такий об’єкт в Україні: перший із початку 2024 року працює на базі КПІ у Києві.
Дніпро для другого майданчика обрали свідомо через близькість до фронту, високу частоту повітряних тривог і те, що університет прийняв студентів із кількох релокованих закладів освіти з тимчасово окупованих територій.
Архітектурна цінність проєкту полягає в тому, що він докорінно змінює саму логіку укриття. Замість випадкового підземного приміщення – повноцінний простір, у якому продумано перебування людини: зонування потоків, місця очікування, світлове середовище, кольорова навігація, акустичний комфорт і вентиляція. Об’єкт одночасно функціонує як безпечне укриття, коворкінг, івент-хол та освітній хаб – і продовжить працювати після завершення війни.
Архітектура: Павло Пекер, власник бюро PEKER&Partners
Фото: PEKER&Partners
Реновація макаронної фабрики на вул. Володимира Антоновича
Один із прикладів нової локальної реновації в Дніпрі – реконструкція двох історичних корпусів колишньої макаронної фабрики на вул. Володимира Антоновича, 27. Це двоповерхові цегляні будинки, що свого часу слугували житлом для працівників та інженерів підприємства. Сьогодні це офісний простір La Fabrica Seconda Дмитра Подопригори.
Це приклад «тихої» реновації, яка працює на ідентичність району краще за будь-який хмарочос. Архітектурна цінність проєкту в тому що було збережено об’єми і конструкції – це не ностальгія, а капіталізація історії. В епоху недовговічних матеріалів оздоблення саме фактура старої кладки створює додану вартість.
Для міста з потужною промисловою спадщиною такі об’єкти мають особливу цінність. Вони формують шар міської пам’яті. У цьому випадку обрано зрілий сценарій: інтеграцію автентичної архітектури в сучасну економіку через офісну функцію.
Це сильний кейс насамперед завдяки характеру самих будівель. Автентична цегла, пропорції вікон, камерний масштаб, фактура матеріалів – усе те, що неможливо відтворити з нуля.
Опенспейс офіси в таких корпусах часто формують якісніше середовище, ніж типові нові бізнес-центри: тут є ідентичність, а не лише квадратні метри.
Це може бути сигналом важливої трансформації мислення девелопера: промислова спадщина починає сприйматися не як тягар, а як конкурентна перевага. Проєкт демонструє, що промислова спадщина – це не «тягар», а унікальний ресурс, який неможливо імітувати в новобудовах.
Архітектура: Олег і Лілія Україна
Фото: facebook.com/arch.ukraina
MAYAK
MAYAK – одна з найпомітніших нових домінант Дніпра та показовий приклад сучасної висотної житлової архітектури на першій лінії набережної. MAYAK – це про те, як місто нарешті «повернулося обличчям» до річки.
Вежа заввишки понад 30 поверхів на чотирирівневому стилобаті від Daytona Development Company стала новим вертикальним акцентом міста.
Вежа працює як візуальний орієнтир. Важливо, що архітектори не просто поставили «свічку», а створили нову домінанту і додали динаміки лінії забудови набережної.
У більшості пострадянських міст набережні десятиліттями залишалися переважно транспортними зонами. У Дніпрі вода поступово стає преміальним міським ресурсом, а архітектура починає працювати з панорамою як із ключовою цінністю.
Розташування на Січеславській Набережній, види на Центральний міст і Монастирський острів, панорамне скління та висота стель до 3,3 м формують новий житловий продукт.
Важливо й те, що проєкт передбачає стилобатну частину з торгово-сервісною галереєю та офісними приміщеннями. Це правильна містобудівна логіка: висотна будівля «заземлюється» через активний перший поверх і пов’язується з рівнем вулиці.
Архітектура: Леонід Токарєв, Станіслав Малюков та Артем Шеліпов
Освітлення: Expolight
Фото: mayak.daytona.com.ua
КУБІЧНИЙ БУДИНОК
Будівля в центрі Дніпра вирішує завдання, яке рідко формулюють уголос: як заповнити розірвану тканину історичного кварталу, не імітуючи минуле і не ігноруючи його. Це гарний проєкт сучасної будівлі в історичному контексті.
Команда ArchObraz під керівництвом Олексія Образцова обрала логіку периметральної забудови – ту саму, що формувала квартали центральної частини міста до початку ХХ століття.
Висота у 20 метрів відповідає сучасним нормам для історичного центру. Глухі торці залишають можливість для подальшого завершення вулиці. Тротуар уздовж фасаду запроєктований одразу під кілька сценаріїв: прохід, паркування за міськими правилами, висадку дерев і літнє кафе.
Головний фасад – квадрат 20×20 метрів із темно-коричневої сучасної цегли. Це не випадковий вибір матеріалу: вона контрастує з білою силікатною цеглою хрущовок поруч і водночас асоціативно перегукується зі старою катеринославською цеглою з червоної глини, яка збереглася в сусідніх будівлях. Так будинок веде діалог одразу з двома шарами міської пам’яті.
Завершення будівництва збіглося з періодом блекаутів. Без електрики не працювали ліфти, і сходова клітка стала єдиним комунікаційним простором між поверхами. Тоді її вирішили прикрасити ілюстраціями з книжки Андрія Ворголя «26 Семів і одна блакитна кішечка», щоб морально підтримати мешканців. Це дрібна деталь. Але саме вона точно описує, чим є хороша архітектура у воєнний час: простором, який не просто існує, а підтримує людей.
Архітектура: ArchObraz
Фото: arch-obraztsov.com
MOVA
MOVA — проєкт, який мав стати просто крафтовою пивоварнею. Натомість він став чимось значно більшим: і завдяки своїй архітектурі, і через те, що з ним сталося згодом.
Бюро ArchObraz реконструювало занедбану складську будівлю у повноцінний громадський простір: пивоварню з обладнанням із Чехії, ресторан, музей пивоваріння, відкриту територію з дитячим майданчиком і кінопоказами просто неба.
Архітектурно ключовим рішенням стало збереження оригінального металевого каркасу та навісних залізобетонних конструкцій старого складу. До них додали нові матеріали: метал, скло й дерево.
Дух промислового минулого тут не прихований і не імітований – він став основою композиції. Це відрізняє якісну реновацію від косметичного «осучаснення».
Окремої ваги надає те, що через два тижні після відкриття почалося повномасштабне вторгнення. «Пивний простір» одразу перепрофілювався у волонтерський хаб – тут готували безкоштовні обіди та забезпечували водою військових і волонтерів. А після обіду знову відкривалися для містян. Це і є найточніше визначення якісного громадського простору: він працює за будь-яких умов і потрібен місту в будь-якому стані.
Для девелопера тут є окремий приклад: реновація занедбаних складських і промислових територій у житлових масивах — це спосіб зшити фрагментовану тканину міста та створити середовище, яке має реальну цінність для людей.
Архітектура: ArchObraz
Фото: arch-obraztsov.com
Бульвар Української добровольчої армії
Катеринославський бульвар — один із позитивних урбаністичних кейсів сучасного Дніпра. Це цілісний міський простір, де приватний девелопмент сформував середовище європейського типу з активним вуличним життям. Така логіка створює стандарт «життя між фасадами» та продає квадратні метри.
Житловий комплекс «Катеринославський I» має футуристичний фасад із нависаючими елементами та енергоефективне підсвічування, які зробили будівлю впізнаваною символом бульвару. У 2024 році проєкт увійшов до фіналу премії Mies van der Rohe Award — одного з найпрестижніших архітектурних визнань у Європі. Це доказ того, що якісне середовище формує не лише комфорт, а й архітектуру міжнародного рівня.
Правильна робота з першим поверхом і простором між будівлями (ресторани, кафе, офіси, житло, пішохідний променад, дерева, якісне освітлення та мощення) створюють місце, де люди хочуть перебувати.
Бульвар демонструє нову логіку: найбільшу додану вартість часто створює не фасад, а сценарій життя між фасадами. Для девелопера це особливо важливий урок: якісне середовище підвищує цінність усіх об’єктів поруч — і тих, що вже існують, і тих, що лише будуватимуться.
Ландшафт та архітектура: Filimonov & Kashirina Architects
Фото: facebook.com/FilimonovKashirina
Успенська площа
Успенська площа — один із найсильніших прикладів сучасного урбаністичного мислення в Дніпрі та один із найякісніших нових громадських просторів України.
Цінність цього проєкту полягає в трансформації самої логіки місця. Простір, який тривалий час залишався транзитною територією без виразної функції, перетворили на повноцінний простір перебування, взаємодії та щоденного користування.
На ділянці площею 1,45 га переосмислено пішохідні зв’язки, пріоритет надано людям і велосипедистам, інтегровано безбар’єрні рішення, організовано сучасне озеленення та сценарії використання для різних груп мешканців. Тут з’явилися дитяча зона, терасований громадський простір для подій, місця відпочинку, фонтан, нове освітлення та комфортна міська навігація. Висаджено 285 нових дерев, що формують якісний мікроклімат і сезонну зміну середовища.
Площа працює через структуру: чіткі маршрути руху, різні типи активностей, масштаб людини та продуману нічну ідентичність. Саме так сьогодні створюються успішні міські простори в європейських містах.
Міжнародне визнання лише підкреслює рівень проєкту: Успенська площа стала фіналістом премії ArchDaily Building of the Year 2025 у категорії Public & Landscape Architecture та увійшла до переліку номінантів EUmies Awards 2026 — однієї з найпрестижніших архітектурних відзнак Європи.
Успенська площа демонструє, як інвестиція в громадські простори підвищує привабливість цілого району, змінює поведінку мешканців і формує нову міську культуру.
Ландшафтна архітектура: Дмитро Волік та Ксенія Донецька.
Проєкт перетворення простору на безбар'єрну зону відпочинку реалізовано за участі компаній АКАМ, Expolight (освітлення) та KOMPA
Фото: expolight.net/uk/project/uspenska-square
Сквер «Прибережний»
Сквер «Прибережний» — приклад сучасного переосмислення набережної в Дніпрі. Його цінність полягає не лише в оновленні конкретної ділянки міста, а в зміні логіки використання прибережної території. Простір біля набережної, який раніше не мав виразної ролі, перетворили на багатофункціональний парк площею близько 3,6 га, орієнтований на щоденне життя мешканців.
Проєкт від початку будувався навколо людини та різних сценаріїв користування містом. Територію поділено на функціональні зони: дитячі майданчики, спортивні простори, прогулянкові маршрути, тихі рекреаційні ділянки, майданчик для подій, зону для вигулу тварин і парковку. Такий підхід демонструє зріле урбаністичне мислення, де парк — це не декорація, а повсякденна інфраструктура.
Окремо варто відзначити роботу з рельєфом і ландшафтом. Для зонування використано геопластику — зелені пагорби, що органічно структурують простір і формують новий образ території.
Біля води облаштовано тераси, а центральним акцентом став світло-музичний фонтан зі скульптурною композицією, створеною із застосуванням параметричного проєктування. Так простір отримав не лише функціональність, а й виразну ідентичність.
Особливу увагу приділено освітленню. Світло використовується як інструмент зонування та створення атмосфери: від м’якого теплого освітлення в зонах відпочинку до яскравіших сценаріїв у спортивних секторах. Простір доповнює лазерно-світлове шоу, інтегроване в загальну систему парку.
Для Дніпра цей проєкт має стратегічне значення. Він демонструє, що розвиток набережної полягає не лише у фронті нової забудови, а в системному створенні якісних громадських просторів уздовж води.
Ландшафтна архітектура: Єлизавета Козієнко
Освітлення: Expolight
Фото: SkyPixel
