Київська школа девелопменту (KSD) розпочинає серію матеріалів про сучасну архітектуру українських міст — як систему рішень, що створюють міське середовище та формують довгострокову цінність територій.
Львів у цьому контексті є показовим прикладом системної роботи з архітектурою: від інтеграції сучасних об’єктів у сформований історичний ландшафт до ревіталізації промислових зон, створення нових соціальних і культурних інституцій та розвитку житлової й комерційної нерухомості.
Ця добірка — погляд архітектора-практика Романа Сляднєва на нові проєкти Львова. Йдеться про об’єкти, що працюють із масштабом міста, стимулюють розвиток районів і по-новому осмислюють інклюзивність, публічність та роль архітектури в умовах сучасних викликів. Матеріал не претендує на вичерпність, а фокусується на прикладах, де архітектура стає інструментом міських трансформацій.
Центр у Шевченківському гаю — це водночас новий вхід до музею та багатофункціональний громадський простір. Його ключова ідея — формувати досвід перебування, надихати та залучати відвідувачів до взаємодії з місцем.
Будівля максимально вписана в природу: вона частково заглиблена в рельєф, що візуально зменшує її масштаб і дозволяє майже «розчинитися» в ландшафті. Архітектори свідомо відмовилися від копіювання традиційної забудови, обравши сучасну архітектурну мову без імітацій. Прозорі фасади тримають візуальний зв’язок інтер’єру з парком, стираючи межу між внутрішнім і зовнішнім простором.
Функціонально центр виходить далеко за межі звичайної вхідної зони з касами. Це повноцінний мультифункціональний об’єкт, де хочеться затриматися для відпочинку, спілкування чи участі в подіях. В інтер’єрах використали ґонт — традиційний матеріал, що став делікатною відсилкою до етнографічного контексту музею.
Це переконливий приклад сучасної архітектури в історичному Львові, що демонструє можливість коректного діалогу між старим і новим без стилізації. Об’єкт не конкурує з оточенням, а делікатно інтегрується в нього, задаючи
стандарт якісного втручання в культурний ландшафт. Водночас центр працює як культурний хаб, що дозволяє музею функціонувати протягом усього року, розширювати програму та залучати нових людей. Окрему увагу приділено інклюзивності та зручності для маломобільних груп і дітей, що підсилює роль об’єкта як відкритого й соціально відповідального простору.
Архітектура: Микола Шеремет («Шеремета Архітект Груп»), Ігор та Марта Цимбровські. Дизайн: Остап Галюк.
UNBROKEN — це масштабний мультифункціональний архітектурно-урбаністичний комплекс, що об’єднує понад 30 реалізованих і проєктованих об’єктів. Він поєднує сучасну медичну реабілітацію, соціальну інфраструктуру, житлові простори й освітні ініціативи в єдину екосистему.
Проєкт став прикладом міжсекторальної співпраці за участю держави, міста, медичних установ, громад, українських та іноземних архітекторів, а також за підтримки Європи. Побудований на базі радянського медичного кластера, UNBROKEN показує, як за допомогою сучасних матеріалів і технологій типова радянська архітектура трансформується у функціональний, людяний та актуальний простір. Комплекс позиціонує себе як «екосистема людяності», де архітектура працює не лише на функцію, а й на фізичне та соціальне відновлення.
Ключові складові екосистеми:
Проєкт передбачав комплексну реконструкцію будівлі поліклініки під нові технологічні вимоги: інклюзивні ліфти, заміна інженерних мереж, вентиляція з підігрівом та охолодженням, термомодернізація фасадів і сонцезахист.
Через брак ліжко-місць було демонтовано технічний поверх одного з корпусів і надбудовано два нові поверхи з CLT-панелей. Це рішення дозволило швидко
збільшити площу без зайвого навантаження на старі конструкції. На покрівлі облаштували терасу з тренажерами та панорамним видом. В інтер’єрах створили невимушену, не «лікарняну» атмосферу: відкриті дерев’яні панелі, м’які меблі, текстиль. Корпуси з’єднані надземним переходом для зручності пацієнтів.
Реконструкція: архітектурно-інжинірингова компанія abmk (Львів). Модернізація фасаду: компанія ZFB.
Цей проєкт — перший в Україні приклад сучасного соціального житла в межах медичного кластера. Його обирали на архітектурному конкурсі, де перемогла команда Олега Дроздова. Формат «міської вілли» дозволив відійти від монотонної висотної забудови, зберегти панорами та сформувати відкриту квартальну структуру з пішохідними зв’язками до Замарстинівського парку.
Композиція базується на невисоких будинках навколо напівприватних дворів. Такий підхід забезпечує людський масштаб, сонячне світло в квартирах і чітку ієрархію просторів — від публічних до приватних. Забудова адаптована до рельєфу ділянки, що мінімізує перепади висот і створює безбар’єрні маршрути.
Стилобат формує активний перший рівень із магазинами, сервісами, паркінгами та укриттями. Його дах використовується як піднятий двір для мешканців, що дозволяє розділити пішохідні та автомобільні потоки. Це підвищує безпеку й якість середовища. Фасади реалізовані зі збірних (prefabricated) залізобетонних панелей, що забезпечило точність і швидкість будівництва. Квартири повністю адаптовані для людей після травм: збільшені проходи, місце для маневрів на візках, безпорогові входи та ліфти в загальній композиції.
Юліан Чаплинський, CEO AVR Development, зазначає: «Цей проєкт повністю пристосований для мешканців на кріслах колісних. Усі пропорції та прорізи адаптовані. Добре вийшов конструктив зі збірними бетонними панелями. Технологія наразі дорога, тому наступні черги виконували в мокрих фасадах, але як прецедент ми дуже задоволені». Проєкт інтегрує людей у місто через систему бульварів і скверів, тому житло працює не як тимчасове рішення, а як сталий елемент міської тканини.
Будівництво фінансується грантовими коштами ЄС у рамках спільного проєкту Львівської міської ради та ЄС під управлінням Північної екологічної фінансової корпорації (NEFKO).
Архітектура: Drozdov & Partners (Харків) та AVR development (Львів).
KIVSH — показовий приклад ревіталізації промислової зони. Колишня закрита територія перетворена на відкритий публічний простір із чіткою структурою та ієрархією доступності.
Цінність проєкту — в адаптації будівель кінця XIX — початку XX століття до нових функцій без втрати промислової ідентичності. Збережено масштаб, ритм фасадів і цегляну пластику. Сучасні втручання — скляні вставки, метал та нові перекриття — виконані як окремий часовий шар, що веде професійний діалог з історією, а не імітує її.
Проєкт базується на функціональній гнучкості: великі простори дозволяють змінювати сценарії використання без перебудов, що підвищує життєздатність об’єкта. Композиція з напівпублічними дворами інтегрує територію в місто. Важливою є робота з першим поверхом: активні фасади, вітрини, якісне мощення та освітлення формують новий стандарт благоустрою. Територія перестає бути ізольованою і набуває характеру простору з чіткою ідентичністю.
Проєкт має урбаністичний ефект: колишня депресивна зона стала привабливою для життя й інвестицій, підтримуючи ідею поліцентричного розвитку Львова. Юліан Чаплінський вважає цей проєкт прикладом «недорогого девелопменту», де головне — правильна організація простору, а не декор. Він підкреслює, що KIVSH — це затишне середовище, яке працює як кампус.
Архітектура: AVR Development (Львів).
Проєкт ревіталізації історичного трамвайного депо кінця XIX — початку XX століття в центрі Львова. Будівлі депо є прикладом ранньої індустріальної архітектури і тривалий час були закритою територією без ролі в житті міста.
Ревіталізація йде за принципом мінімального втручання: збережено автентичні конструкції та великі об’єми, що є ключовою цінністю. Нові функції інтегровані делікатно, без стилізації та втрати індустріального характеру. Рішення підкреслюють шаруватість часу.
Сьогодні Lem Station — це інноваційно-креативний хаб із гнучкими просторами для роботи, подій та навчання. Планування дозволяє адаптувати простір під будь-які сценарії, що забезпечує актуальність об’єкта. Відкриття території трансформувало зону в міський магніт і культурний кластер, сприяючи децентралізації ділової активності та сталому розвитку.
Архітектура: AVR development (Львів).
Багатофункціональний комплекс на Замарстинові, що поєднує житло, апарт-готель та офіси. Модель mixed-use забезпечує активність будівлі протягом доби та року, що підвищує її операційну стійкість.
З.40 органічно вписаний у контекст Підзамчого. Об’єм відповідає масштабу оточення (5-7 поверхів), не домінуючи над ним. Володимир Безбородов використав клінкерну цеглу, щоб поєднати сучасну форму з історією. Ритміка вікон і текстура створюють коректний масштаб, що не тисне на перехожих. Інтеграція коворкінгу, кафе та житла формує мікроком’юніті.
Конструктив — монолітний каркас із керамоблоком. Фасади з клінкерної цегли формують довговічну оболонку. Пластика досягається глибиною ніш і ритмом балконів. Перший рівень — відкритий міський фронт із панорамним склінням, що створює контакт із вулицею.
Комплекс має інтровертний двір «без машин», а підземний паркінг звільняє простір від авто. Ієрархія зон від публічних до приватних вибудувана послідовно. Це приклад якісного підходу до ділянок біля історичного центру. Девелопер «Будинки та люди» продає не квадратні метри, а якісне середовище та причетність до архітектурної культури. Це проєкт для тих, хто обирає комфорт замість «дорого-багато».
Архітектура: Володимир Безбородов. Девелопмент: «Будинки та люди».
Сучасний виставковий простір у центрі Львова — новий тип культурної інфраструктури. Проєкт поєднує галерею, публічний простір та освітній майданчик.
Архітектурне рішення базується на стриманому втручанні. Будівля не конкурує з оточенням, а працює через масштаб і чітку геометрію. Лаконічний фасад підкреслює сучасність, залишаючись нейтральним тлом. Внутрішній простір — гнучка структура, що трансформується під різні події, від виставок до дискусій.
Урбаністично ZAG Gallery підсилює пішохідну активність і стає новою точкою тяжіння поза стандартними маршрутами. Об’єкт працює як частина системи культурних закладів, що змінюють сценарії використання центру Львова.
Архітектура: AIMM (Київ).
